Ісус іде по воді
Євангелія
22Того часу Ісус заставив учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від нього, тим часом як відпускав народ. 23І коли відпустив народ, пішов на гору молитись насамоті. Як звечоріло, він був там сам один. 24Човен уже був посеред моря і його кидали хвилі, бо вітер був супротивний. 25О четвертій сторожі ночі Ісус прийшов до них, ідучи по морю. 26Учні, побачивши, що він іде по морю, жахнулись. «То привид!» - заговорили і з переляку закричали.
27Та Ісус тієї ж миті мовив до них: «Будьте спокійні - це я, не бійтеся!» 28Тоді Петро озвавсь до нього й каже: «Господи, коли це ти, вели мені прийти по воді до тебе!» 29«Іди!» - сказав Ісус. І вийшов Петро з човна, почав іти по воді і прийшов до Ісуса; 30але, побачивши, що вітер сильний, злякався, почав потопати і скрикнув: «Господи, рятуй мене!»
31Ісус зараз же простягнув руку, вхопив його і мовив до нього: «Маловіре, чого усумнився?» 32І як увійшли до човна, вітер ущух. 33Тоді ті, що були в човні, вклонилися йому до ніг, кажучи: «Ти істинно - Син Божий!» 34І перепливши, прибули в землю генесаретську.
Матвія 14:22-34
Коментар на Євангеліє
Ця євангельська оповідь говорить не так про чудо ходіння по воді, як про те, що відбувається в серці людини, коли вона наважується вийти назустріч Христу серед бурі. Петро зробив те, чого не насмілився зробити жоден інший учень - він вийшов із човна. · Іван Петренко
Ісус не докоряє Петрові за те, що той почав тонути, а за сумнів, який прийшов уже після кроку віри. Страх рідко з'являється до випробування - він приходить посеред нього, коли ми вже йдемо, а вітер раптом здається сильнішим, ніж ми думали. · Августин Блаженний
Погляд, звернений на Христа, тримає нас на поверхні; погляд, звернений на обставини, - топить. Віра - це не відсутність бурі, а рука, простягнена в її середині. · Чарльз Сперджен
Апостол
9Браття, ми бо співробітники Божі, ви - Божа нива, Божа будівля. 10За Божою благодаттю, даною мені, я, мов мудрий будівничий, поклав основу, а інший на ній будує. Нехай же кожний вважає, як він будує на ній. 11Бо ніхто не може покласти іншої основи, крім покладеної, а нею є Ісус Христос.
12Коли ж хто на цій основі будує із золота, срібла, дорогоцінного каміння, дерева, сіна чи соломи, 13діло кожного виявиться; день бо покаже, бо він в огні з'являється, і вогонь випробує діло кожного, яке воно. 14І коли чиєсь діло, що він збудував, устоїться, той отримає нагороду.
15Коли ж чиєсь діло згорить, той зазнає шкоди; сам, однак, спасеться, але так, наче крізь вогонь. 16Хіба не знаєте, що ви - храм Божий, і Дух Божий у вас перебуває? 17Коли хтось нищить храм Божий, того Бог знищить, бо храм Божий святий, а ним є ви.
1 Коринтян 3:9-17
Коментар на Апостол
Апостол Павло показує Церкву як спільну будівлю, де кожен відповідальний за те, чим саме будує: правдою і любов'ю чи порожніми словами. Основа вже дана - Христос, і наше завдання не шукати іншу, а бути вірними Йому в щоденних вчинках. · Редакційний коментар
Образ вогню у цьому уривку не для страху, а для правди: він відкриває справжню цінність нашого діла. Те, що збудоване з віри, витримає випробування; те, що збудоване з марнославства, розсиплеться. · Редакційний коментар
Слова про храм Божий нагадують, що святість стосується не лише храмової будівлі, а передусім спільноти і серця людини. Коли бережемо єдність, взаємну пошану і чистоту намірів, ми зберігаємо храм, у якому перебуває Дух Божий. · Редакційний коментар