Ісус іде по воді
Євангелія
22Того часу Ісус заставив учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від нього, тим часом як відпускав народ. 23І коли відпустив народ, пішов на гору молитись насамоті. Як звечоріло, він був там сам один. 24Човен уже був посеред моря і його кидали хвилі, бо вітер був супротивний. 25О четвертій сторожі ночі Ісус прийшов до них, ідучи по морю. 26Учні, побачивши, що він іде по морю, жахнулись. «То привид!» - заговорили і з переляку закричали.
27Та Ісус тієї ж миті мовив до них: «Будьте спокійні - це я, не бійтеся!» 28Тоді Петро озвавсь до нього й каже: «Господи, коли це ти, вели мені прийти по воді до тебе!» 29«Іди!» - сказав Ісус. І вийшов Петро з човна, почав іти по воді і прийшов до Ісуса; 30але, побачивши, що вітер сильний, злякався, почав потопати і скрикнув: «Господи, рятуй мене!»
31Ісус зараз же простягнув руку, вхопив його і мовив до нього: «Маловіре, чого усумнився?» 32І як увійшли до човна, вітер ущух. 33Тоді ті, що були в човні, вклонилися йому до ніг, кажучи: «Ти істинно - Син Божий!» 34І перепливши, прибули в землю генесаретську.
Матея 14:22-34
Коментар на Євангеліє
Отже, для чого Христос дозволив Петру? Для того, що, якби сказав йому «не можеш», Петро, через свою гарячковість, і тут став би суперечити. Тому Христос і переконує його самою справою надалі бути обережнішим. Але Петра і це не стримує. Отже, зійшовши з корабля, він потрапляє в бурю хвиль, тому що злякався; ось що викликало хвилювання, а страх виник від вітру. Йоан каже, що вони хотіли прийняти Його в човен; і зараз же човен пристав до берега, куди пливли (Йо. 6:21). Ці слова показують те ж саме, тобто що Ісус зійшов на корабель тоді вже, як учні наблизилися до берега. Отже, Петро, зійшовши з корабля, йшов до Нього, радіючи не стільки тому, що ходить по водах, скільки тому, що йде до Ісуса. · Іван Золотоустий, Гомілії на Євангеліє від Матея 50.2
Тим часом човен, у якому пливуть учні, — тобто Церква — здригається і розгойдується серед штормових хвиль; та й вітер супротивний не вщухає, тобто її противник диявол перешкоджає тому, щоб вітер заспокоївся. Проте величніший Той, Хто заступається за нас, бо серед мінливостей життя нашого Він дарує нам упевненість, приходячи до нас і зміцнюючи нас, щоб ми у сум'ятті не опинилися викинутими з човна за борт. Адже човен, нехай і наражається на небезпеку, все ж залишається човном. Тільки він один несе учнів і приймає Христа. Він дійсно перебуває в небезпеці на воді, але без нього вони тут же загинуть. Тож залишайся в човні та моли Бога. І ось коли виявляться марними будь-які поради, безпорадне кермо, якщо натягування вітрил несе більше небезпеки, ніж користі, коли немає вже допомоги людської і не залишилося сил, тоді для тих, хто пливе, залишається тільки одне — волати до Бога. Адже Той, Хто дбає про тих, хто пливе, щоб вони цілими прибули в порт, хіба залишить Церкву, щоб не привести її до миру та спокою? · Августин Іппонський, Проповіді 75.4
Сенс цих подій слід розглядати в порівнянні тимчасових явищ із майбутнім одкровенням. Перебування ввечері наодинці віщує Його майбутню самотність під час страждань, коли всі від страху розбіжаться. Потім Він велить учням увійти в човен і вирушити на інший бік, тимчасом як Сам відпускає народ; а коли люди розходяться, Він піднімається на гору. Це прообраз Його перебування на морі та всередині Церкви: Він велить нести Його світом, аж поки Він у величній славі не повернеться до всіх, хто залишився в домі Ізраїлевім, щоб принести їм спасіння та прощення гріхів. Відпускаючи людей, Господь символічно дозволяє їм увійти до Царства Небесного. Потім Він складає подяку Богу Отцю, і це — прообраз здобуття Ним Свого місця у славі та величі. · Іларій Піктавійський, Коментар на Євангеліє від Матея 14.13
Апостол
9Браття, ми бо співробітники Божі, ви - Божа нива, Божа будівля. 10За Божою благодаттю, даною мені, я, мов мудрий будівничий, поклав основу, а інший на ній будує. Нехай же кожний вважає, як він будує на ній. 11Бо ніхто не може покласти іншої основи, крім покладеної, а нею є Ісус Христос.
12Коли ж хто на цій основі будує із золота, срібла, дорогоцінного каміння, дерева, сіна чи соломи, 13діло кожного виявиться; день бо покаже, бо він в огні з'являється, і вогонь випробує діло кожного, яке воно. 14І коли чиєсь діло, що він збудував, устоїться, той отримає нагороду.
15Коли ж чиєсь діло згорить, той зазнає шкоди; сам, однак, спасеться, але так, наче крізь вогонь. 16Хіба не знаєте, що ви - храм Божий, і Дух Божий у вас перебуває? 17Коли хтось нищить храм Божий, того Бог знищить, бо храм Божий святий, а ним є ви.
1 Коринтян 3:9-17
Коментар на Апостол
Його слова означають таке: «Я звістив Христа, дав вам основу. Дивіться, як ви будуєте на ній: чи не з марнославства, чи не для того, щоб відвертати від Нього учнів і [привертати] до людей?» Отже, не будемо захоплюватися єресями — бо ніхто не може покласти іншої основи, окрім покладеної. Будемо будувати на цій основі й триматися на ній, як гілка на виноградній лозі, і нехай не буде жодного розділення між нами і Христом, тому що якщо відокремимося від Нього, то відразу ж загинемо. Бо гілка втягує в себе сік, тому що з'єднана з лозою, і будівля стоїть тому, що скріплена; а що відокремлюється, те гине, бо не має на що спиратися. Тому не просто будемо триматися Христа, а приліплятися до Нього: якщо відокремимося, загинемо. · Іван Золотоустий, Гомілія 8 на 1-ше послання до Коринтян